Кожен учитель хоче, щоб учні любили
його предмет. А як зробити так, щоб зацікавити дітей ним ?
Тому на уроках географії я використовую різні
ігри, у яких діти можуть реалізувати свої знання, побачити результати своєї
діяльності, оцінити одне одного. Адже гра і світ цікавого допомагають
активізувати навчальний процес, розвивають спостережливість дітей, увагу ,
пам’ять, мислення, збуджують
інтерес до навчання, розширюють кругозір. Урізноманітнення видів роботи із
застосуванням гри знімає втому, загострює пам’ять. Так розвивається логічне
мислення, мова, фантазія, уява, формується душа учня.
Головну увагу дитини я спрямовую на
дослідження нею живих фактів і явищ навколишнього світу.
На основі того,що вона бачить своїми очима, дитина опановує складні
поняття.
У своїй роботі я особливу увагу приділяю
колективним формам. Вони дозволяють не тільки ефективніше вирішувати навчальні
завдання, а й формують уміння працювати в групі. Адже вміння працювати і
спілкуватися в одній «команді» допоможе учням у майбутньому.
Зупинюся на кількох найбільш цікавих формах
роботи, які я використовую на уроках географії.
Після вивчення теми «План місцевості та умовні знаки» дуже добре сприймається гра на місцевості для
закріплення умінь і навичок орієнтуватися за компасом та вимірювати відстані на
місцевості. Про умови гри потрібно розповісти на перших уроках з цієї теми. У
дітей з’являється інтерес добре вивчати
тему. Гра проводиться у шкільному дворі, використовуючи його план для
загального орієнтування. Клас поділяється на команди. Команди шукають на плані пункт, звідки вони
почнуть свій шлях. У цих пунктах знаходять пакет з першим завданням, у якому
визначається напрям руху за азимутом та відстань до наступного пункту.
Спільними зусиллями, по черзі виконуючи відповідні вимірювання, команда долає
пункт за пунктом. В останньому пакеті вказується, яку команду діти повинні
наздогнати та взяти в полон. Команда, яка першою дізнається про завдання,
звичайно, перебуває
в кращому становищі, адже інші ще не знають, хто їхні суперники, кого вони
мають ловити і хто ловитиме їх. Тому
діти намагаються якнайшвидше і якнайточніше виконати всі попередні завдання,
щоб досягти останнього пункту. Цю гру з деякими варіантами можна провести
навесні для повторення та закріплення відповідних знань і навичок.
Діти люблять також «подорожувати по карті»,
особливо це стосується тем «Літосфера»,
«Гідросфера» . Під час «подорожей»
добре запам’ятовують географічне положення об’єктів. За картою описують їхній зовнішній вигляд
так, як вони їх уявляють. Описують
подорожі з найменшими подробицями. У морях-океанах уявляють шторми і напади
акул, зустрічі з іншими живими організмами. Тут зустрічаються і катастрофи, і
нові знайомства з населенням далеких земель… «Піднімаються» на високі гори та
описують свої відчуття при цьому, красу навколишніх краєвидів. Не кожен може описати образно й красиво, інколи просто перелічують об’єкти, які «бачать».
Проте це вміння залежить від розвитку мовлення учнів. Але, послухавши
описи товаришів, намагаються виявити більше фантазії, уяви і досягають
успіху. Така робота дає можливість
визначити індивідуальні особливості характеру учнів та розвивати в них кращі
риси.
Для вивчення номенклатури карти використовую
«географічне доміно». Підготовка цієї гри забирає багато часу, але її можна
використовувати на багатьох уроках, особливо на уроках узагальнювального
повторення. Та й самі учні беруть активну участь у її виготовленні. Для цього потрібні паперові картки досить
великих розмірів, щоб на них можна було замалювати чи наклеїти вирізки з
контурної карти із зображенням відповідних об’єктів. Якщо гра проводиться з
метою повторення кількох тем, використовуємо комплексне доміно з малюнками
різних об’єктів. Прикладаємо гори до гір,
річки до річок, море до моря тощо. Коли ж вивчаємо окрему тему, то гра більш
детальна. Наприклад, картки підбираються так: низькі гори до низьких, високі до високих,
моря окраїнні до окраїнних, внутрішні до внутрішніх тощо. Можна диференціювати
об’єкти ще й за географічним положенням на тому чи
тому материкові. На уроці це займає небагато часу, але ефект значний. Діти
швидко й міцно запам’ятовують географічні об’єкти, їх особливості та
географічне положення. Окрім того, що їм цікаво грати, вони, знаючи наперед,
яку роботу виконуватимуть, з більшою цікавістю вивчають ці об’єкти за картою,
підручником, наносять на контурні карти, придивляються до зовнішнього об’єкта.
Таким чином домагаюся кращого знання учнями карти та особливостей географічних
об’єктів.
Дуже подобається школярам складати казки
під час вивчення деяких тем, особливо природних комплексів та взаємозв’язків у них. Спочатку пропоную учням зразки казок, а потім
вони читають свої. Діти фантазують про живе Болото з його особливим життям, яке висушує Господар,
добиваючись негативного результату, про Ліс, який зник на Землі. Як залишаються
сиротами всі живі організми, що жили під її захистом. Про Краплинку , що
подорожує по Землі, про її почуття, коли вона потрапляє в різні умови, і т. ін.
Взагалі, власне казкового в казках
небагато, ми говоримо щиру правду, але в нас оживає, одухотворяється те, що ми
вважаємо часто неживим, не вартим уваги. Ставлення до природи в такому випадку
не може сформуватися негативним. Практика показує, що, чим більше душі
вкладають діти у вивчення тієї чи іншої теми, чим більшу роботу проведуть, чим
цікавішим для них буде знайомство з природою рідної Землі, тим глибше будуть
їхні знання, тим ріднішою вона буде.
